аргументів тощо

АРГУМЕНТ (лат. argumentum - доказ) - 1) Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування підтвердження чогось. 2) У логіці - істинне судження, за допомогою якого в процесі логічного доведення встановлюють істинність тези. При доведенні А. можуть бути факти, закони, наукові теорії, аксіоми, теореми, визначення тощо, тобто положення, істинність яких вважається безумовною. У математичній логіці - незалежна змінна, яка зумовлює значення функції.

- production before court

1) поша́рпаний, зно́шений

2) бі́дно одя́гнений

3) заяло́жений (про аргумент, жарт тощо)

- plea agreement

1. n

1) причина, підстава

2) аргумент, мотив, міркування

3) пояснення, обґрунтування, мотивована заява

4) лог. мала посилка (силогізму)

5) можливість (події тощо)

6) розум, інтелект

7) здоровий розум (на противагу божевіллю)

8) розсудливість, розважливість, здоровий глузд

9) розумний вчинок; розсудлива поведінка

10) справедливість, належне

2. v

1) міркувати, обмірковувати; робити висновки

2) мислити

3) обговорювати, дискутувати, дебатувати

4) переконувати (когось — with, у чомусь — into); умовляти

5) переконувати когось (у помилковості його вчинків, у хибності його думок тощо), відмовляти (від чогось — out of)

6) обґрунтовувати, аргументувати; доводити

7) бібл. сперечатися (розмовляти) (з кимсь — with)

* * *

1) причина; підстава

2) ( суб'єктивне) причина, мотив, міркування; виправдання

3) пояснення, обґрунтування; вмотивована заява

4) мала посилка ( силогізму)

5) розум, інтелект

6) здоровий розум ( на противагу божевіллю)

1) мислити, міркувати ( логічно); робити висновки; мислити

2) обговорювати; дебатувати, дискутувати; розмірковувати ( уголос)

3) ( with) умовляти, урезонювати ( кого-небудь); ( into) умовити, переконати ( у чому-небудь); ( out of) переконувати ( у чому-небудь)

4) р

5) icт., дiaл. ( with) сперечатися або розмовляти ( з ким-небудь)

1) виріб, продукт; продукція; результат

2) виробляти, створювати; викликати, бути причиною; подавати, показувати, пред'являти ( документи тощо); виставляти ( свідка тощо); наводити ( аргумент тощо); давати ( висновок); подавати ( до суду на когось)

•

- produce a criminal code

ДИСКУРС ( від лат. discursus - бесіда, розмова) - 1) Д. в логіці - це міркування, тобто послідовність логічних ланок, кожна з яких залежить від попередньої і зумовлює наступну. 2) Д. - у новоєвропейській метафізиці - це вид пізнання, опосередкованого універсумом апріорних форм чуттєвості і розуму. Д. тут протиставляється інтелектуальній інтуїції, тобто безпосередньому умоспостереженню істини. 3) Д. - у сучасній філософії - це "розмова", "бесіда", "мовне спілкування", "мовленнєва практика" будьякої спільноти, яка опосередкована універсумом лінгвістичних знаків, соціальних інститутів, культурних символів. В Д. не завжди переважає порядок, цілеспрямованість, регламентованість поведінки його учасників. Д. можливі навіть тоді, коли полярно орієнтовані співучасники, які стикаються і протиборствують в них, відкидають будь-які загальнообов'язкові дисциплінарні правила поведінки, що уніфікують їх. Принцип сумірності не обов'язковий для мультиверсума різноманітних Д. Відмова від принципу сумірності характерна не тільки для сучасних постмодерністів, а й для таких антифундаменталістів, як Дьюї, Вітгенштайн, Куайн, Селларс, Девідсон. Всі вони розглядають пошук сумірності Д. як утопічний проект. Д. є нормальним, якщо він провадиться всередині прийнятого набору угод, які дозволяють відповісти на такі питання: 1) Що належить вважати релевантним у відношенні до справи? 2) Що означає відповісти на питання, яке обговорюється в дискурсі? 3) Що належить визнавати як задовільне заперечення, аргумент, довід тощо? Д. вважається аномальним, якщо його співучасники або взагалі відмовляються прийняти згаданий вище набір угод, або вони незнайомі з раніше прийнятим набором конвенцій. Результатом аномального Д. може бути будь-що - від нісенітниці до інтелектуальної революції. На відміну від метафізики Модерну, філософський постмодерн не визнає нормальні Д. як більш привілейовані, ніж аномальні. Д. можуть бути або формалізованими, або неформалізованими. В обох випадках в них здійснюється діалог (полілог) багатьох співучасників, серед яких можуть бути і носії штучного інтелекту (комп'ютери, комп'ютерні мережі тощо). В процесі розгортання Д. відбувається не тільки установлення міжсуб'єктних зв'язків сторін, які діалогізують, а й розхитування, розмивання, стирання того, що їх розмежовує. Власне тому постмодерністи розглядають відкриті (аномальні) Д. як способи здійснення деконструктивних процесів. В добу постмодерну поняття Д. стають повсюдно вживаними. Проникаючи в усі сфери культури (мистецтва, науки, політики тощо), демонструючи свою плідність у вирішенні розмаїтих філософських проблем, вони створюють підставу для становлення особливої течії в філософському постмодерні - дискурс-аналізу.

ЕЛЕЙСЬКА ШКОЛА - антична філософська школа V ст. до н. е., отримала назву від м. Елея (Пд. Італія), де мешкали майже всі її представники. Предтечею Е.ш. вважається Ксенофан, а засновником - Парменід, який виклав засадничі ідеї вчення в поемі "Про суще". Інші представники - учень Парменіда Зенон Елейський та самосець Мелісс. На відміну від інших ранньофілософських космогоній (мілетців, Геракліта, Анаксагора тощо), елеати не визначають першопочаток сущого у вигляді певної субстанції - води, вогню, суміші тощо. Спільне всім досократикам усвідомлення того, що дійсне буття є єдине, вони перетворюють на сутнісне визначення сущого, яке постає у вигляді Єдиного (Одного). Через елейське поняття "Єдине" здійснився перехід від метафоричних і наочних уявлень про достеменне буття, характерних для інших досократичних космогоній, до цілковито умоглядної його версії. Ознаки Єдиного виводяться з самого поняття буття: воно вічне, незмінне, не має частин, завжди дорівнює собі, суцільне, безперервне, нерухоме тощо. Світ у вигляді розмаїття багатьох різноякісних речей, що виникають, змінюються, зникають, постає лише у межах чуттєвого сприйняття і є оманливим. Лише буття є, небуття немає, і це буття є Єдиним. В Е.ш. вперше формулюється принцип тотожності мислення і буття: буття є мислимим, а те, що немислиме, не існує В. ідтак мислення отримує значення того способу і критерію, яким засвідчується буття у його достеменності. Парменід виділяє і протиставляє два види пізнання: докса (гадка, опінія), яка спирається на чуттєву даність речей, і знання, яке засновується на здатності мислення та є продуктом логічного умовиводу. Лише знання містить істину і здатне репрезентувати справжній зміст сущого. Докса придатна лише для орієнтації людей в ілюзорному світі множинних речей С. правою Зенона стала передусім розробка аргументів на підтвердження вірності парменідівського вчення. Він сформулював численні апорії (ускладнення), які виникають у разі припущення реальності руху і множинності. Найбільш відомі чотири апорії проти руху. Саме від Зенона бере початок практика логічного доведення філософських тверджень, через що Аристотель і називає його засновником діалектики. Останній із представників Е.ш. - Мелісс систематизував і виклав прозою (на відміну від Парменіда) елейське вчення, додавши до нього тези про необмеженість та безтілесність Єдиного. В Е.ш. онтологія звільняється від оболонки космогонії і набуває вигляду умоглядного вчення про сутність і достеменність буття. Не менше значення діяльність Е.ш. мала й для становлення філософського методу. В опонуванні елейським апоріям виникає як атомізм Демокрита, так і теоретична фізика Аристотеля. Значний вплив онтологія елеатів мала на вчення мегариків.

1. n

1) чаша (шалька) терезів

2) платформа вагівниці

3) рідк. терези

4) pl ваги, терези (тж a pair of scales)

5) pl (the Scales) поет. Терези (сузір я і знак зодіаку)

6) масштаб (карти тощо), мірило

7) розмір; розмах; охоплення

8) шкала, градуювання (приладу)

9) градація, такса

10) муз. гама

11) гама (барв)

12) рівень, ступінь (розвитку); становище; місце

13) драбина, щаблі драбини

14) масштабна лінійка

15) мат. система числення (тж scale of notation)

16) збірн. луска (у риби)

17) лушпиння, плівка, лусочка

18) накип; осад, осадок

19) тех. окалина

20) камінь на зубах

21) тонка металева платівка

22) pl щічки, накладки (на держаку складаного ножа)

23) хім. неочищений парафін

24) ент. попелиця, червець, щитівка

25) pl перен. поволока

2. v

1) важити, мати вагу

2) зважувати (ся)

3) очищати, чистити

4) лущити (горох тощо)

5) зскрібати, зчищати

6) знімати окалину

7) прочищати гармату (пострілом)

8) облуплюватися, злущуватися

9) утворювати накип (окалину, осадок)

10) покривати шаром (чогось)

11) розм. розкидати, поширювати

12) підніматися, вилазити, видиратися, залізати

13) зображувати у певному масштабі

14) визначати (обчислювати) за масштабом

15) зводити до одного масштабу (до спільних масштабів)

16) мати спільний масштаб; бути порівнянним (сумірним)

17) градуювати; робити поділки

* * *

1) чаш(к)а ваг; платформа ваг

2) pl ваги ( a pair of scales)

3) пoeт. ( the Scales) Ваги ( сузір'я е знак зодіаку)

1) важити, мати вагу

2) зважувати; зважуватися

1) лусочка; луска

2) лушпайка, плівка

3) накип; осад; тex. окалина

4) зубний камінь

5) тонка металева пластинка

6) pl щічки, накладки ( на рукоятці складаного ножа)

7) погон ( з металу)

8) xiм. неочищений парафін

9) eнт. червець, щитівка, попелиця

1) очищати, чистити; знімати ( луску); лущити ( горох)

2) зскрібати, зчищати (накип, наріст, зубний камінь); знімати окалину; прочищати гармату ( пострілом)

3) обколупуватися, лущитися ( scale off)

4) покривати накипом; утворювати осад; утворювати окалину

5) дiaл. розкидати, поширювати, розповсюджувати

1) масштаб (карти, креслення)

2) розмір, охват; розмах

3) шкала, градуювання ( вимірювального інструмента); градація; такса

4) мyз. гама; гама кольорів

5) рівень, ступінь ( розвитку); положення, місце; icт. сходи

6) масштабна лінійка

7) мaт. система числення ( scale of notation)

1) зображувати в масштабі; обчислити за масштабом; зводити до одного масштабу

2) мати спільний масштаб

3) градуювати, наносити поділки

4) обчислювати розмах, охоплення ( чим-небудь); регулювати обсяг ( чого-небудь)

5) підніматися ( по драбині); перелазити (через огорожу, стіну)

1) гострий з обох боків (про меч, ніж тощо)

2) двозначний (компліммент тощо)

* * *

1) двосічний ( про меч)

2) здатний обернутися іншою стороною, двозначний ( про комплімент)

- avoidance of law

1) ведення ( чогось); піклування; ціна; видаток; орендна плата; нарахування; сума позову; збір, мито; податок; доручення, завдання, місія; завідування; обов'язок, зобов'язання; вимога; заставне право; обтяження ( речі); обвинувачення, звинувачення, ставлення за вину; відповідальність; пункт обвинувачення; обвинувальний висновок; обернення догани ( або стягнення); письмова деталізація вимог сторони у справі; особа, яка перебуває під опікою (піклуванням); напуття присяжним ( з боку голови суду); аргументація по справі; аргументація у позовній заяві на спростування можливих аргументів відповідача; військ. висновок суду; розм. в'язень

2) стягувати, збирати, обкладати; нараховувати, покладати видатки ( на когось); призначати ціну; доручати; покладати (обов'язки, функції тощо), зобов'язувати; вимагати; обтяжувати заставою; обвинувачувати, звинувачувати, висувати обвинувачення ( проти когось); інструктувати (напучувати) присяжних засідателів ( про голову суду)

•

- charge a jury

- closing agreement

- disposed

- presentation in court of cases

- propound a will

1) обґрунтований, розумний ( про аргумент тощо); психічно нормальний (атриб.)

2) з'ясовувати, зондувати

•

- sound argument

1) підкорення, покора

2) покірність, слухняність, покірливість

3) пред'явлення, подання (документів тощо)

4) юр. передача на розгляд; угода про передачу спірного питання в арбітраж

* * *

1) підпорядкування

2) покірність, покора, смиренність

3) подання, пред'явлення ( документів)

4) юp. передача на розгляд; думка; твердження; заява; доказ, аргумент

1. adj

1) тонкий

2) худий, худорлявий

3) рідкий; слабкий, водянистий; розведений, розбавлений

4) ненасичений

5) беззмістовний, бідний за змістом

6) немічний, жалюгідний

7) розріджений (про газ)

8) рідкий

9) нечисленний

10) незаповнений, напівпорожній

11) дрібний

12) прозорий, легкий, тонкий

13) непереконливий; хиткий

14) тьмяний, блідий; неяскравий (про колір, світло тощо)

15) тонкий (про голос)

16) фот. неконтрастний

17) геол. малопотужний (про пласт)

2. adv

1) тонко

2) економно

3) погано, абияк

3. v

1) робити тонким, потоншувати

2) ставати тонким, стоншуватися

3) загострювати, застругувати

4) худнути

5) розтягувати

6) проривати, проріджувати (посів)

7) рідшати

8) скорочувати (ся) (в кількості)

9) ставати безлюдним

10) розводити, розбавляти; розсіювати

11) ставати рідким (водянистим), розріджуватися; розсіюватися

* * *

1) тонкий (шкіра, папір, дріт)

2) худий, тонкий

3) рідкий, слабкий; ненасичений; водянистий; розведений

4) рідкий

5) нечисленний

6) дрібний, тонкий

7) прозорий, тонкий

8) слабкий, несильний; невеликий; незначний

9) тонкий (про голос, звук)

10) фoтo неконтрастний

11) гeoл. малопотужний ( про шар)

••

1) робити тонким; робитися тонким; потоншати

2) загострювати, заточувати

3) робити худим, приводити до втрати ваги; худнути

4) витягати ( дріт)

5) розмазувати тонким шаром

6) протрушувати, проріджувати (посів, насадження)

7) скорочувати ( про чисельність); скорочуватися ( а числі); порожніти, робитися безлюдним

8) розбавляти, розводити; розсіювати

9) рідк. ставати тонким, зриватися на вереск ( про голос)